Михайлівський старостинський округ

 Адреса: вулиця Олега Явтушенка, будинок 2, село Михайлівка, Миргородський район, Полтавська область

Село Михайлівка

Село Михайлівка входить до складу Гоголівської селищної громади Миргородського району Полтавської області. Розташоване на березі річки Вовнянки. Поблизу проходить залізнична колія, а найближча залізнична станція Гоголеве знаходиться за 7 км. Відстань до селища Велика Багачка становить близько 22 км.

Село виникло наприкінці XVIII століття. Первісною його назвою було Лікарське, що, ймовірно, пов'язано з ім'ям відомого лікаря Миргородського повіту Михайла Яковича Трохимовського, який володів тут земельними угіддями. Згодом поселення отримало назву Михайлівка.

За переписом 1859 року в селі налічувалося 7 дворів і 135 жителів. Наприкінці XIX століття землі Михайлівки придбав великосорочинський поміщик Олександр Малинка, який заснував економію та винокурний завод. На початку XX століття село поступово розвивалося: у 1900 році тут було 32 двори та 232 жителі, а у 1910 році — вже 52 двори і 285 мешканців.

У січні 1918 року в селі була встановлена радянська влада. У 1920 році на базі колишньої поміщицької економії створено радгосп, що спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків і зернових культур. Наприкінці 1920-х років господарство було перепрофільоване на племінний радгосп із розведення свиней. У довоєнний період підприємство стало одним із провідних господарств району, неодноразово відзначалося державними нагородами та брало участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці.

У 1932 році в селі відкрили початкову школу, яку згодом реорганізували в неповну середню. Трагічною сторінкою історії став Голодомор 1932–1933 років, під час якого загинули щонайменше 25 жителів села, імена більшості з них встановлено.

Під час німецької окупації, що тривала з 15 вересня 1941 року до 19 вересня 1943 року, значна частина громадських будівель була зруйнована. Після визволення село відбудовувалося, а у 1958 році було встановлено меморіал на честь воїнів-односельців та визволителів, які загинули в роки Другої світової війни.

У 1984 році адміністративний центр Мар'янської сільської ради було перенесено до Михайлівки, після чого сільську раду перейменували на Михайлівську. Наприкінці XX століття село мало розвинену соціальну інфраструктуру: працювали школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, водогін, функціонував радгосп «Перемога», який спеціалізувався на розведенні племінних свиней.

Станом на 2001 рік у Михайлівці проживало 625 осіб. Нині село є одним із населених пунктів Гоголівської селищної громади.

Серед відомих уродженців і жителів села — кандидат історичних наук, доцент Михайло Васильович Бака (1937–2018) та старший лейтенант Збройних Сил України Олег Олександрович Явтушенко (1997–2022), який загинув, захищаючи незалежність України під час російсько-української війни.

Село Мар’янське

Село Мар'янське входить до складу Гоголівської селищної громади Миргородського району Полтавської області. Розташоване на правому березі річки Вовнянки, за 22 км від селища Велика Багачка.

Історія села бере початок у першій половині XIX століття. Засновником поселення вважають статського радника Федора Андрійовича Шимкова, від прізвища якого походить його давня назва — Шимкове. У 1842 році село перейшло у власність Олександра Андрійовича Лук'яновича, який отримав його як посаг своєї дружини Анастасії Федорівни Шимкової. У той час Мар'янське входило до складу Устивицької волості Миргородського повіту Полтавської губернії.

Важливою сторінкою історії села є перебування тут у 1845 році Тараса Григоровича Шевченка. На запрошення Олександра Лук'яновича поет і художник проживав у його маєтку, працював над портретами членів родини та створив низку визначних творів, серед яких поеми «Єретик», «Сліпий» і вірш «Стоїть в селі Суботові». До наших днів зберігся портрет Олександра Лук'яновича, виконаний Тарасом Шевченком, який експонується у Миргородському краєзнавчому музеї. У селі й нині збереглися залишки колишньої садиби Лук'яновичів, меморіальна дошка та відомий Шевченків дуб, пов'язаний із перебуванням Кобзаря.

За переписом 1859 року в Мар'янському налічувалося 60 дворів і 381 житель, діяли цегельний та винокурний заводи. На початку XX століття село активно розвивалося: у 1900 році тут було 77 дворів і 585 жителів, працювала земська школа.

У січні 1918 року в селі була встановлена радянська влада. Під час Голодомору 1932–1933 років Мар'янське зазнало значних людських втрат — загинуло щонайменше 30 жителів села, а разом із навколишніми хуторами встановлено імена 90 жертв.

У роки Другої світової війни, з вересня 1941 року до вересня 1943 року, село перебувало під німецькою окупацією. Після війни Мар'янське відбудовувалося та розвивалося як центр сільськогосподарського виробництва. У 1966 році тут функціонував колгосп імені Мічуріна, працював племзавод «Перемога», який спеціалізувався на розведенні миргородської рябої породи свиней. У селі діяли восьмирічна школа, бібліотека, клуб і краєзнавчий музей. Тоді ж Мар'янське було адміністративним центром Мар'янської сільської ради.

У 1955 році на будинку колишньої садиби Лук'яновичів встановлено меморіальну дошку на честь перебування Тараса Шевченка. Сьогодні залишки садиби, Шевченків дуб та меморіальні об'єкти є важливими пам'ятками історії та культурної спадщини села.

Станом на 2001 рік у Мар'янському проживало 276 осіб. Нині село входить до складу Гоголівської селищної громади Миргородського району.

Серед відомих уродженців села — український різьбяр, скульптор, живописець та іконописець Яків Олександрович Усик (1872–1961).

Село Кульбашне

Село Кульбашне входить до складу Гоголівської селищної громади Миргородського району Полтавської області. Розташоване за 24 км від селища Велика Багачка та за 9 км від залізничної станції Гоголеве. Поблизу села протікає пересихаючий струмок із загатою.

Кульбашне виникло на початку XX століття як хутір Устивицької волості Миргородського повіту Полтавської губернії. За даними 1912 року, у хуторі проживало 10 мешканців.

У січні 1918 року в населеному пункті була встановлена радянська влада. У 1926 році Кульбашне входило до складу Устивицького району Лубенської округи.

Трагічною сторінкою історії села став Голодомор 1932–1933 років, унаслідок якого загинуло щонайменше 16 жителів, імена яких встановлено.

У період Другої світової війни, з 16 вересня 1941 року до 19 вересня 1943 року, Кульбашне перебувало під німецькою окупацією.

Упродовж другої половини XX століття чисельність населення села поступово скорочувалася. Станом на 2023 рік Кульбашне повністю втратило постійне населення і належить до числа безлюдних населених пунктів Гоголівської селищної громади.