У ГОГОЛЕВОМУ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ПОЛЕГЛОГО ГЕРОЯ АНДРІЯ АЛТУФ'ЄВА
Розпач, біль, сльози принесла українцям цьогорічна воєнна весна. Ні яскраве сонечко, ані буйноцвіття садів не здатні втішити наших співвітчизників, адже щомиті усі ми пам’ятаємо про тисячі наших воїнів, котрі жертвують своїми життями заради нашої волі, не забуваємо про людей, які потерпають від лютого ворога на тимчасово окупованих територіях нашої України.
Боронять рідну землю і народ від рашистів і наші земляки. У кожній оселі не вмовкає свята молитва за наших захисників, та, на жаль, навіть вона іноді безсила перед жорстокою смертоносною війною. У запеклих боях за Вітчизну гинуть славні сини нашого краю. Не висихають сльози на очах односельців, тужить громада, розриває на клаптя груди біль втрати, ридають душі, посіріла від неймовірної туги рідна земля. Знаємо, що Герої не вмирають, але не в змозі осягнути розумом факт, що ніколи не зустрінемо на вулиці рідне обличчя, не почуємо знайомого голосу, не отримаємо довгоочікуване вітальне повідомлення. Тоді в душі оселяється відчай...
22 травня у Гоголевому провели в останню путь славного нашого земляка, вірного сина України Андрія Алтуф’єва, який 10 травня загинув смертю Героя у селі Тошківка на Луганщині.
Андрій Борисович Алтуф’єв народився 11 лютого 1974 року у Гоголевому. Дитячі та юнацькі роки минули у Михайлівці, де Андрій закінчив місцеву дев’ятирічку, а потому вступив до Дніпроджержинського технікуму фізичної культури. Військову службу проходив у національній гвардії України, де гартувався характер вмілого та мужнього воїна. Згодом Андрій Алтуф’єв закінчив Харківський інститут фізичної культури та служив у спецпідрозділі міліції «Беркут» у Полтаві, звідки за два роки до революції Гідності звільнився за вислугою років. Останнім часом разом із родиною мешкав у Немішаєвому Бучанського району Київської області. У перші дні війни Андрій вирушив в Ужгород, аби звідти евакуювати за кордон маму, а потім виявилося, що повертатися йому нікуди, адже Немішаєве вже було окуповане рашистами. Не гаючи часу, наш Герой став на військовий облік в Ужгороді. З цього міста він і був призваний на військову службу.
10 травня у селі Тошківка Луганської області наш славний земляк Андрій Борисович Алтуф’єв поліг смертю Героя за рідну землю, за свій народ.
22 травня вкритий синьо-жовтим державним прапором Андрій Алтуф’єв повернувся додому. Траурний кортеж, створивши живий коридор, навколішки зустрічали сотні його земляків. По окропленій сльозами краян дорозі їхав Герой на свою малу батьківщину, аби знайти тут свій останній прихисток.
Прощання із полеглим Воїном відбулося в Гоголевому на майдані перед будинком культури. Авто з тілом Героя найпершими зустріла його згорьована родина та Гоголівський селищний голова Володимир Даценко. Останній поклав на домовину траурний букет та низько схилив голову у скорботі. Розривала серця тужлива мелодія «Плине кача», не приховували сліз присутні.
На прощальному мітингу із життєвим шляхом Андрія Алтуф’єва земляків ознайомила секретар селищної ради Людмила Писаренко, звернувся до громади її очільник, згадав добрим словом загиблого колишній колега із «Беркута», проголосила прощальну промову голова первинної ветеранської організації Алла Писаренко. Обряд відспівування покійного здійснили священники Православної церкви України з Миргорода.
Про кляту війну у нашій державі нагадав пронизливий звук сирени, яка сповіщала про загрозу ракетного удару. Аби вона навіки змовкла на нашій землі, і віддав життя наш Герой.
Поховали Захисника на кладовищі у Гоголевому. Державний стяг та бойові нагороди Андрія Алтуф’єва вручили його синові Олександру. Військові просалютували нашому Герою, а серця його земляків ніби зупинилися на мить від болю та відчаю.
Гірко проводжати в останню дорогу людей, які ще встигли б зробити багато для держави і родини. Але Андрій Борисович віддав своє життя за нашу Україну, за народ, за кожного з нас. Ніколи не забудемо про його подвиг, намагатимемося жити і працювати за себе і за нього. Герої не вмирають, вони стають Янголами-Охоронцями та оберігають свій народ із Небес.
Спи спокійно, Герою!
Побратими помстяться за тебе, а ми ніколи тебе не забудемо.
Від імені усієї Гоголівської громади висловлюємо щирі співчуття матері полеглого Воїна Тетяні Дмитрівні, дружині Аллі, синові Олександру, всім його рідним, друзям, побратимам, близьким.
Всі ми розділяємо біль вашої непоправної втрати, оплакуємо Андрія Борисовича разом із вами.
Вічна і світла пам’ять про вірного сина України Андрія Борисовича Алтуф’єва назавжди залишиться у серцях всіх, хто його знав, хто з ним працював, воював, усіх земляків.
СЛАВА НАШИМ ЗАХИСНИКАМ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
