Віспа мавп – рідкісне вірусне зоонозне захворювання
Віспа мавп – рідкісне вірусне зоонозне захворювання (тобто захворювання, що передається людині від тварин), симптоми якого у людини схожі з симптомами, які спостерігалися в минулому у пацієнтів з натуральною віспою, проте менш серйозні.
Вірус віспи мавп – це оболонковий вірус, що містить дволанцюгову ДНК. Належить до роду Orthopoxvirus родини Poxviridae. Існують дві генетичні класи вірусу – Західноафриканська та Басейну Конго (Центральноафриканська).
Серед тварин сприйнятливими до вірусу мавпячої віспи є дрібні гризуни, як-от білки, щури, соні, а також примати.
Інфікування відбувається в результаті прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою інфікованих тварин чи людей, під час вживання в їжу мяса інфікованих тварин без належної термічної обробки, також від матері до плоду через плаценту.
Інкубаційний період віспи мавп зазвичай становить від 6 до 13 днів, але може становити від 5 до 21 дня. Вважається, що людина не є заразною протягом періоду інкубації.
Інфекцію можна розділити на два періоди:
- Період інвазії (тривалість 0-5 днів), що характеризується гарячкою, сильним головним болем, збільшенням лімфатичних вузлів, болем у спині, міалгією та вираженою астенією. Лімфаденопатія є характерною рисою віспи мавп, на відміну від вітряної віспи, кору чи натуральної віспи.
- Період шкірного висипу – зазвичай починається протягом 1-3 днів після появи гарячки. Висип, як правило, більше концентрується на обличчі та кінцівках, а не на тулубі. Спочатку виникає на обличчі (в 95% випадків) і потім поширюється на інші частини тіла (долоні та ступні в 75% випадків). Висипання проходять кілька етапів розвитку - від макулопапул до везикул і пустул, які приблизно через 10 днів покриваються корочками. До повного зникнення кірочок може пройти три тижні. Кількість висипу коливається від кількох до кількох тисяч. У важких випадках висип може зливатися, з відшаруванням великих ділянок шкіри.
Важкі випадки частіше зустрічаються серед дітей, людей з імунодефіцитом та вагітних.
Оптимальним діагностичним тестом з огляду на точність та чутливість є ПЛР. Досліджують вміст або покриви везикул/пустул чи кірочки.
Вірус віспи мавп зазвичай лікується симптоматично. Специфічні види лікування або вакцини від віспи мавп відсутні, проте спалахи цього захворювання піддаються контролю.
Основною стратегією профілактики віспи мавп є підвищення обізнаності населення та медичних працівників щодо факторів ризику, епідеміологічний нагляд та швидке виявлення контактних осіб. Необхідно уникати тісних фізичних контактів з людьми ,інфікованими віспою мавп.
Мандрівники до країн Західної Африки, ендемічних для віспи мавп, повинні уникати контактів з тваринами, що можуть бути носіями хвороби. Необхідно дотримуватися гігієнічних норм, належної безпеки харчових продуктів та питної води.
У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі або після повернення необхідно терміново звернутися по медичну допомогу до сімейного лікаря.
