Заява прес-служби Полтавської єпархії УПЦ
Останніми днями у ЗМІ розповсюджено інформацію щодо звернення депутатів Полтавської районної ради до Президента та Верховної Ради України про заборону діяльності Української Православної Церкви.
Прес-служба Полтавської єпархії УПЦ вважає важливим проінформувати громаду Полтавщини про наступне:
27 травня 2022 року у м. Києві відбувся Помісний Собор Української Православної Церкви, який прийняв історичні рішення про повну незалежність та самостійність Української Православної Церкви. З його Постановами Собору ознайомитися за посиланням: https://news.church.ua/2022/05/27/postanova-soboru-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-27-travnya-2022-roku/
Про недопустимість ворожнечі на релігійному і міжконфесійному ґрунті неодноразово наголошував у своїх зверненнях Президент України В. Зеленський. Не спекулювати на релігійній тематиці закликав і Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк (https://news.church.ua/2022/03/31/ukrajinska-pravoslavna-cerkva-zajmaje-vidminu-vid-rpc-poziciyu-mixajlo-podolyak/).
В свою чергу, Голова Офісу Президента Андрій Єрмак фактично звинуватив у роботі на ворога тих, хто закликає до погромів чи захоплення храмів УПЦ (https://spzh.news/ua/news/87177-glava-op-nazval-vragami-gosudarstva-teh-kto-prizyvajet-k-pogromam-cerkvej).
Рішення Собору УПЦ високо оцінив Радник голови Офісу Президента України Олексій Арестович, назвавши їх «подією метаісторичного масштабу» (https://www.unian.net/society/arestovich-o-nezavisimosti-upc-pokazali-zhirnuyu-dulyu-rpc-novosti-ukrainy-11844426.html). Також О. Арестович неодноразово наголошував, що Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій чітко висловив свою позицію щодо війни: «Скільки було розмов про його особисту позицію, але відразу, в день, коли тільки почали завдаватися удари і дуже багато хто вірив, що через 24 години впаде Київ, він свою позицію заявив чітко: це агресія» (https://news.church.ua/2022/03/15/predstoyatel-upc-chitko-visloviv-svoyu-poziciyu-shhodo-vijni-radnik-golovi-ofisu-prezidenta-ukrajini/).
Вважаємо за доцільне нагадати представникам органів влади та депутатам всіх рівнів нормативно-правову базу України щодо вирішення релігійних питань, в тому числі і під час оголошеного воєнного стану.
Конституція України
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (ч. 2 ст. 35).
Стаття 64 Конституції України не допускає обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, Конституція України:
- гарантує кожному відсутність обмежень за релігійними переконаннями, право на свободу світогляду і віросповідання (зокрема й право безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність);
- допускає окремі обмеження цього права законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022
Пунктом 3 Указу передбачено, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Таким чином, у переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина, обмеження яких допускається Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відсутня стаття 35 Конституції України, що гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання, що гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану»
Стаття 8 визначає заходи правового режиму воєнного стану, які можуть запроваджуватися та здійснюватися в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 8 передбачено можливість порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об’єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
Таким чином, відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»:
- питання щодо заборони діяльності політичних партій, громадських об’єднань вирішується у порядку, встановленому Конституцією та законами України (зокрема законами України «Про політичні партії в Україні», «Про громадські об'єднання»);
- заборона діяльності політичних партій, громадських об’єднань можлива лише якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення;
- військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування лише порушити питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об’єднань, однак не приймати таке рішення самостійно;
- заборона діяльності церкви, релігійної громади, як і призупинення їх діяльності, цією статтею не передбачено.
Більше того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про громадські об'єднання» дія цього закону не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійних організацій, а отже дія п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на релігійні організації не поширюється.
Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
Релігійними організаціями в Україні згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Відповідно до ст. 5 цього закону держава:
- захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству;
- не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.
Статтею 18 цього закону релігійним організаціям надано право володіти, користуватись і розпоряджатись майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.
Релігійна організація (об’єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об’єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов’язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об’єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов’язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об’єднання) з можливим додаванням слів "в Україні" та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації (ч. 7 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Отже, ні Конституція України, ні будь-який закон України чи інший нормативно-правовий акт не наділяє органи місцевого самоврядування правом забороняти, призупиняти або іншим чином втручатися у діяльність релігійних організацій, навіть в умовах воєнного стану.
Стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як і ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зобов’язують сільські, селищні, міські ради розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цими та іншими законами до їх відання.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Отже, ні Конституція України, ні будь-який закон України чи інший нормативно-правовий акт не наділяє органи місцевого самоврядування правом забороняти, призупиняти або іншим чином втручатися у діяльність релігійних організацій, навіть в умовах воєнного стану.
Стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як і ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зобов’язують сільські, селищні, міські ради розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цими та іншими законами до їх відання.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
З огляду на зазначене слід констатувати, що рішення про заборону діяльності релігійних громад УПЦ або примушування до «переходу» у «ПЦУ» є незаконними та не мають ніякої юридичної сили.
Українська Православна Церква в перший же день війни засудила військову агресію РФ проти України, підтримала територіальну цілісність та незалежність України, також постійно надає допомогу захисникам та переселенцям. Водночас звертаємо Вашу увагу, що віруючі люди, які належать до релігійних громад УПЦ є громадянами України, які народились і проживають на цій землі. А тому забороняти їм сповідувати й молитись в тій вірі, у якій народились і померли їх предки, є злочином, як перед Богом, так і перед законом.
В теперішній час, нам важливо підтримати єдність, яку ми проявили в перші дні війни для захисту нашої держави. А подібні рішення органів місцевого самоврядування про заборону діяльності релігійних громад УПЦ порушують цю єдність, розколюють її за релігійною ознакою, та мають ознаки диверсійної діяльності, за що передбачена юридична відповідальність.
Подібні рішення і звернення чиновників викликають внутрішнє ослаблення нашої держави в умовах війни та становлять значну перешкоду для досягнення миру в Україні, до якого ми всі прагнемо та заради якого проливається кров наших воїнів, велика кількість яких є прихожанами храмів Полтавської єпархії УПЦ, а також дітьми або членами родин наших священиків. Кому грають на руку провокації щодо УПЦ, кожен може зробити висновки самостійно.
Прес-служба Полтавської єпархії УПЦ закликає:
- Органи місцевого самоврядування діяти виключно в межах чинного законодавства України.
- Правоохоронні органи своєчасно та неупереджено реагувати на порушення Законів України.
Прес-служба Полтавської єпархії
