Задекларована праця – це шлях до вільної, незалежної, економічно сильної держави!
Роз’яснення надає головний державний інспектор відділу з питань праці південного регіону управління інспекційної діяльності у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Анна ХОМЕНКО
Під час дії воєнного стану основним нашим завданням, як свідомих громадян України, для наближення скорішої перемоги є підтримка держави, яка всі свої можливості спрямовує на забезпечення Збройних Сил України. Проте, через високий рівень тіньової зайнятості держава втрачає доходи, які можна було б наразі спрямувати на підвищення обороноздатності нашої країни та фінансової підтримки громадян. Задекларована праця – це шлях до вільної, незалежної, економічно сильної держави!
Право на працю визнається міжнародними угодами як одне із базових соціально-економічних прав людини. Європейська соціальна хартія визначає, що держава зобов’язується визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов’язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості, а також ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає.
Для найманого працівника працювати неофіційно – без оформлення належним чином своїх трудових відносин з роботодавцем, а свій заробіток отримувати «в конверті» – ризикована ситуація, адже в разі не оформлення відносин з роботодавцем він є незахищеним законом.
Також незадекларована праця позбавляє найманих працівників можливості захисту своїх інтересів та сприяє ухиленню від сплати податків, а відповідно і позбавляє бюджет коштів, необхідних для забезпечення Збройних Сил України та підтримки громадян, які постраждали від збройної агресії.
Працевлаштований працівник має право на усі гарантії, які передбачені Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України). Погоджуючись працювати неоформленими, працівники до кінця не усвідомлюють, що вони залишаються соціально незахищеними.
Слід зазначити, що неоформленим працівникам робота не зараховується в стаж для отримання пенсії, втрачається право на щорічну оплачувану відпустку та додаткову відпустку для працівників зі шкідливими та небезпечними умовами праці, роботодавець може у будь-який момент безпідставно звільнити працівника або не розрахуватися з ним, необґрунтовано накласти штраф, звільнити без повідомлення, без будь-яких на це причин, а також не слід розраховувати на гідні умови праці та виконання усних домовленостей.
Нагадуємо, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору.
У відповідності до вимог ст. 24 КЗпП України трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi. Додержання письмової форми укладання трудового договору є обов’язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором засобами електронного зв’язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Ст. 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:
1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
3) права та обов’язки, умови праці;
4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;
5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.
Також, на практиці існують випадки коли роботодавці пропонують працівнику «стажування» для перевірки кваліфікації майбутнього працівника або навчання його навикам, необхідним для подальшої роботи, з метою перевірки відповідності працівника роботі, а після проходження, так званого «стажування» буде вирішуватися питання про оформлення трудових відносин.
Тому, звертаємо увагу, що «стажування» працівників на підприємстві, в установі, організації без належного офіційного оформлення трудових відносин, як би цього не хотіли роботодавці, є незаконним, так як чинне законодавство не містить поняття «стажування» при працевлаштуванні роботодавцем працівника.
Необхідно зазначити, що ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі – Закон №2136) (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX) передбачено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.
При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників норми ч. 3 ст. 23 КЗпП України, якими визначено перелік категорій працівників, з якими у трудовому договорі заборонено встановлювати умову про випробування – не застосовується.
З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Отже, перевірка роботодавцем кваліфікації майбутнього працівника або навчання його навикам, необхідним для подальшої роботи, з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником (власником) на період дії воєнного стану може встановлюватися тільки випробуванням відповідно до вимог Закону № 2136 та ст. 26 КЗпП України.
Враховуючи вищенаведене, декларуючи працю, кожен роботодавець та працівник не лише дбають про свою соціальну захищеність, а й роблять внесок у підтримку Збройних Сил України та вразливих категорій громадян, які потребують допомоги в такий важкий для країни час.
