Простежуваність харчових продуктів, основні складові
Сьогодні необхідність запровадження системи простежуваності в Україні активно обговорюють як у приватному, так і в державному секторі. З одного боку, цього вимагає національне законодавство. З іншого — багаторічний досвід харчових підприємств у ЄС, США, Канаді, Японії та інших розвинутих країнах довів ефективність налагодження системи простежуваності як інструменту захисту бізнесу і споживачів. Частина українських виробників харчових продуктів вважають обов’язкове запровадження системи простежуваності виключно ще одним регуляторним навантаженням,що насправді не відповідає дійсності. Однією з причин такого ставлення є відсутність доступної інформації щодо суті системи простежуваності та її переваг для бізнесу , а також наявність безпідставних заяв деяких українських експертів про величезні витрати, необхідні для побудови дієвої системи простежуваності, наприклад, як на придбання сателітів для зв’язку з космічними супутниками з метою передачі даних.
Ефективна система простежуваності — це засіб, за допомогою якого оператор ринку
харчових продуктів може відстежувати харчові продукти вздовж усього харчового ланцюга. Основна ціль простежуваності полягає в тому, щоб можна було якнайшвидше знайти джерело проблеми, пов’язаної з харчовою безпечністю, та вжити всіх необхідних заходів задля відкликання/вилучення з обігу певного харчового продукту з мінімальним втручанням у виробничий процес. У разі інциденту з харчовим продуктом за відсутності системи простежуваності процес вилучення/відкликання харчового продукту є більш складним, тривалим у часі та потребує більших зусиль і коштів, ніж за наявності такої системи. Відсутність системи простежуваності та, як наслідок, недостатньо швидка реакція оператора ринку харчових продуктів на певну проблему можуть як завдати шкоди самому підприємству, так і становити небезпеку для всього сектору харчової промисловості. Довіра операторів ринку один до одного також неможлива без наявності в кожного з них ефективної системи простежуваності.
Забезпечення безпечності харчових продуктів є однією з нагальних проблем сьогодення. Гучні скандали, спричинені наявністю меламіну в дитячому харчуванні, спалахами важких отруєнь, пов’язаних із бактерією Escherichia coli, діоксином та такими мікроорганізмами, як сальмонела або лістерія, у харчових продуктах, а також розповсюдження таких інфекційних хвороб, як ящур та губчастоподібна енцефалопатія, зумовили зростання уваги громадськості й науковців усього світу до можливості запобігання проблемам з безпечністю харчових продуктів та необхідності чіткого визначення джерела проблеми.
Торгівля харчовими продуктами постійно зростає і вже давно не знає кордонів. Велика кількість гравців харчового ринку, непередбачуваність постачання та швидкопсувний характер харчових продуктів підвищили потребу в застосуванні систем простежуваності на якнайширшій основі з метою забезпечення швидкої реакції в разі виявлення певних проблем.
Інформація, яка фіксується при застосуванні системи простежуваності, допомагає:
- поліпшити та здешевити процедуру відкликання харчового продукту;
- надати споживачеві харчового продукту точну інформацію, наприклад, щодо походження харчового продукту;
- вдосконалити оцінку ризику контролюючим (компетентним) органом.
При цьому слід зазначити, що наявна система простежуваності не робить харчовий
продукт безпечним, але є інструментом для розв’язання проблем із безпечністю харчових продуктів.
Забезпечення простежуваності також є гарантією того, що при різних операціях,
пов’язаних із харчовим продуктом, його певні характеристики не змінюються. Це важливо, наприклад, при виробництві кошерних, халяльних та органічних харчових продуктів1
Належним чином імплементована система простежуваності дає змогу:
- зосереджуватись на профілактичних заходах, а не на реагуванні на вже
наявну проблему;
- запроваджувати моніторинг і захист від ризиків у режимі реального часу;
- приймати обґрунтовані управлінські рішення з метою зниження операційних
витрат;
- значно зменшити час, необхідний для реагування в разі виникнення проблеми
з харчовим продуктом;
- підвищити довіру споживачів.
У широкому сенсі простежуваність — це інструмент, який визначає шлях продукту від джерела його виникнення до безпосереднього отримувача і представляє собою систему фіксування інформації про всі кроки в ланцюгу поставки цього продукту.
Форма та зміст простежуваності залежать від виду харчового продукту, виробничих
операцій та інших факторів. Це пояснює відсутність єдиного визначення системи
простежуваності.
Водночас універсальною є концепція, за якою система простежуваності складається
з трьох базових елементів:
1) простежуваність постачальника (зовнішня простежуваність, крок назад);
2) простежуваність процесів (внутрішня простежуваність);
3) простежуваність покупця (зовнішня простежуваність, крок вперед).
Фіксування інформації про продукт та здатність надати її в разі необхідності
є невід’ємними складовими кожного із зазначених елементів.
Здебільшого законодавчі вимоги фокусуються на необхідності забезпечення зовнішньої простежуваності.
Запровадження внутрішньої простежуваності на підприємстві регулюється власне бізнесом шляхом включення цієї вимоги в міжнародні та більшість приватних стандартів, наприклад, ISO 22 000, FSSC 22 000, BRC, IFS1
Миргородське районне управління ГУ Держпродспоживслужби в
Полтавській області.
