Станіслав Горєв
Станіслав Горєв
Горєв Станіслав Миколайович (1934-2001) — гірничий інженер, фахівець нафтогазової промисловості, управлінець.
Народився Станіслав Горєв у селі Сєготь, Пучезького району, Іванівської області (Росія). Після закінчення Сокольської середньої школи поступає в Московський інститут нафти і газу імені академіка І. М. Губкіна, де навчається за спеціальністю "Експлуатація нафтових та газових родовищ". Після закінчення вузу направляється на роботу в нафтопромислове управління "Радченкове". Почав трудову діяльність оператором із дослідження свердловин, а далі став інженером, помічником майстра, старшим інженером, начальником відділу, головним інженером НПУ "Радченкове" (1960-1964 рр.).
Проживаючи в Гоголевому, Станіслав Горєв одружився на Софії Олександрівні, яка працювала інженером-нафтовиком. В цьому ж селищі в них народилися два сини — Сергій та Олександр.
На посаді головного інженера управління брав безпосередню участь в освоєнні нових нафтових родовищ Полтавщини.
У 1964 році С. М. Горєва призначають на посаду головного інженера Управління газової і нафтової промисловості Харківського раднаргоспу. Після ліквідації такої структури стає начальником виробничого відділу, а згодом — в. о. головного інженера об’єднання "Укрсхіднафтогазу". Далі переводять на посаду начальника відділу видобутку нафти і газу Управління нафтодобувної промисловості при Раді Міністрів УРСР (Київ). У цей період він багато уваги приділяв питанням нарощування видобутку газу на Шебелинському ГКР, уведенню в розробку Кегичівського ГКР, а також розширенню бурових робіт і збільшенню видобутку нафти на Долинському та інших нафтових родовищах, запровадженню нової техніки та технології під час розробки нафтових і газових родовищ.
Упродовж 1968-1973 рр. працює завідувачем сектору нафтової та газової промисловості відділу важкої промисловості ЦК КПУ.
У лютому 1973 року призначений начальником об’єднання "Укрнафта", а в 1976-му —генеральним директором ВО "Укрнафта", де працює до виходу на пенсію в лютому 1993 року.
В 1995 році повертається на роботу — обіймає посаду радника голови правління ВАТ "Укрнафта", неодноразово обирається головою зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта".
В умовах природного виснаження діючих нафтових родовищ Станіслав Горєв приділяв багато уваги не тільки введенню в експлуатацію нових потужностей, а й запровадженню вторинних методів розробки родовищ шляхом заводнення, використання термічних та інших методів інтенсифікації припливу нафти, що дозволило істотно зменшити темпи падіння її видобутку в країні.
Він долучається до організації бурових робіт та промислової експлуатації нафтових родовищ Західного Сибіру. Під керівництвом і безпосередньою участю С. М. Горєва понад 900 працівників об’єднання "Укрнафта" брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З травня 1986 року кілька місяців провів на Чорнобильській АЕС з державною комісією і приймав безпосередню участь в організації робіт зі зведення саркофага над 4-м енергоблоком, неодноразово знаходячись в зоні відчутного радіаційного випромінення.
За сприяння С. М. Горєва було газифіковано багато населених пунктів, прокладено десятки кілометрів доріг. На роботі намагався вникати в усі деталі піднятих питань і добивався їх виконання. Важливими для себе вважав усі — виробничі, господарські чи особисті звернення працівників.
Слід зазначити ще й таке — Станіслав Горєв є одним із авторів винаходу "Двошарова термоусадочна ізоляційна стрічка ДТС-91". Вона може бути застосована, наприклад, для захисту нафто- та газопроводів від корозії.
За вагомий внесок у розвиток нафтогазової промисловості Станіслав Горєв нагороджений Грамотою Верховної Ради УРСР, багатьма орденами і медалями СРСР та України. Серед них — ордени "Знак пошани" та "Дружби народів». Його ім’я занесене до книги "Нафтогазова галузь України: поступ і особистості".
Помер Станіслав Миколайович 22 липня 2001 року.
