Михайло Олефіренко
Михайло Олефіренко
ОЛЕФІ́РЕНКО Михайло Миколайович (09. 03. 1945, с. Устивиця Великобагачан., нині Миргород. р-ну Полтав. обл. – 09. 09. 2016, м. Балаклія Харків. обл.) – прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1996). Літ. премії ім. Г. Квітки-Основ’яненка, ім. П. Василенка (обидві – 2002), ж. «Березіль» за кращу публікацію року (2008), ім. І. Котляревського, ім. К. Гордієнка, ім. О. Масельського (усі – 2009). Закін. Полтав. інж.-буд. інститут (1971). Працював на буд-ві газопроводу «Дружба»; від 1978 вчителював у Балаклії. Дебютував 1956 віршами й нарисами у рай. газеті. Твори друкував у ж. «Версія», «Темные аллеи», «Київ», «Березіль», «Слобожанщина». У доробку – романи, повісті, короткі оповідання укр. та рос. мовами. Провідні теми творчості – минуле і сучасне укр. села, життєві долі простих людей. Перший роман «Хуторяни» («Вітчизна», 1994, № 11, 12) створив на основі подій, які добре знав сам, – це розселення, власне, знищення укр. хуторів у період рад. гігантоманії. За 11 р. праці видав 7 романів задуманої хроніки селян. життя, у яких чотири покоління його героїв проходять усі кола уготованого для них цар. і рад. режимами пекла – розкуркулення, колективізацію, голодомор, репресії, війну. О. зобразив укр. дійсність як внутр. цілісність, репрезентував сільс. життя колорит. героями, наділеними своїми поведінк. моделями, мовними практиками. У романі «Мертві не зраджують», що складається з 2-х частин, описав життя краян. Гол. події зосереджені в межах хуторів Коломійцевого й Даценкового, що розташ. на теренах Полтавщини між Миргородом і Великою Багачкою. Для О. було принципово репрезентувати епоху в призмі селян. горизонталі. Предметом відображення 1-ї частини твору («Сатанинська круговерть») є епоха сталін. репресій, що хронологічно охоплює 5 р., у 2-й («Мертві не зраджують») ідеться про період нім.-рад. війни. Досягнути враження достовірності, бачення читачем своїх героїв, домогтися, щоб він повірив, що письменник не вигадує, а розповідає про реал. події й людей, – це і є найвищий рівень майстерності автора.
Основні твори
Стожари. Х., 2001; 2006; Сатанинська круговерть. Х., 2003; Мертві не зраджують. Х., 2003; П., 2013; Жорна. Х., 2003; 2011; Відлига. Х., 2003; Пора цвітіння терну: У 2 кн. Х., 2005; П., 2008; К., 2011; Чорторий. Хуторяни. П., 2008; К., 2011; Лівша. Х., 2011; Розталь. Х., 2011; І аз воздам. Х., 2012; Галілеї. Х., 2013; Собрание сочинений: В 9 т. Х., 2014; Галілеї. Криниця. К., 2015; Твори: У 9 т. Х., 2015.
