Павло Попович
Павло Попович
Павло Романович Попович — український радянський льотчик-космонавт № 4, перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Депутат Верховної Ради УРСР 6–11-го скликань.
За даними паспорта, народився 5 жовтня 1930 року в селищі Узин на Білоцерківщині (тепер місто). Після Другої світової війни продовжив навчання у школі № 1, працюючи кочегаром на заводі. Після школи вступив до ремісничого училища в Білій Церкві, вивчився на столяра.
1947 року вступив до Магнітогорського індустріального технікуму (Челябінська область), який закінчив 1951 року. Паралельно займався у місцевому аероклубі.
1954 року закінчив Качинське військове авіаційне училище льотчиків (Мічурінськ, Тамбовської області). Після закінчення училища служив у частинах ВПС CHCH.
1968 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. Жуковського (Москва).
1960 року зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС № 1), секретар партійної організації загону космонавтів.
Перший політ
12 серпня — 15 серпня 1962 здійснив на космічному кораблі «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів, спільно з Андріяном Ніколаєвим, який пілотував космічний корабель «Восток-3». В ході групового польоту були проведені перші експерименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів в космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медико-біологічних експериментів. Окрім іншого, Попович з Ніколаєвим проводили тестування системи знищення ворожих супутників за допомогою тарану власним супутником.
Попович провадив орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. В ході польоту 12 серпня 1962 року Павло Попович на прохання Корольова виконав пісню «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», яка стала першою піснею виконаною в космосі.
Після космосу
Був обраний депутатом Верховної Ради УРСР (1963—1990).
З 1993 року — генерал-майор авіації в запасі. До вересня 2009 року Павло Романович працював головою ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.
Помер у ніч на 30 вересня 2009 року у власній квартирі в Гурзуфі від інсульту, похований в Москві, на Троєкурівському кладовищі.
Родина
Перша дружина — військова льотчиця-випробувачка, полковник Марина Лаврентіївна Попович (до шлюбу Васильєва) (1931—2017). Розлучилися в 1980-ті роки.
Дочки: Наталія Павлівна (нар. 1956) та Оксана Павлівна (нар. 1968).
Друга дружина — Алевтина Федорівна Попович (до шлюбу Ожегова), економістка.
Нагороди та відзнаки
За заслуги в освоєнні космічного простору удостоєний Золотої медалі ім. Ціолковського (АН СРСР), медалі де Лаво (ФАІ). Йому присвоєне звання Героя Праці Соціалістичної Республіки В'єтнам. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями, а також іноземними орденами.
Почесні звання
Почесний громадянин українських міст Біла Церква, Полтава, Запоріжжя, Васильків.
